Cамотність: вирок чи шанс?

Читай також

  • Коли стосунки перетворюються на рахунки
  • Запрошуємо вас приєднатися до нашого унікального онлайн-курсу «Як зрости до справжньої любові?»
  • Спільнота «Подружні зустрічі» запрошує на «Вечори для закоханих»
        • Cамотність: вирок чи шанс?

          Людина XXI століття соціалізована як ніколи раніше. Вона постійно перебуває в оточенні інших: рідних, друзів, колег, сусідів, зрештою, випадкових перехожих. Вона практично не буває сама: навіть коли залишається в пустій квартирі один на один із собою, відкриває соціальні мережі,  і опиняється в середовищі інтернет-друзів… Однак людині третього тисячоліття як ніколи притаманне почуття самотності…

          Що таке самотність?
          Мусимо одразу зазначити, що бути самотнім та бути на самоті –  це дві різні речі. Хтось може бути на самоті, не будучи самотнім. А можна почуватись самотнім у переповненій кімнаті. Самотність, таким чином, – це стан розуму, емоція викликана відчуттям відокремлення від інших людей. Почуття ізоляції дуже глибоко відчувається тими, хто самотній.

          Самотність не виникає за одну ніч. Вона може бути результатом довготривалих впливів на нашу особистість. Або ж навпаки – виникнути  миттєво після пережитого стресу чи травми. Інколи ми навіть не помічаємо тих дріб’язкових обставин, які згодом змушують нас почуватися надзвичайно самотніми.

          Деякі люди, як правило, є одинокими внаслідок різноманітних обставин у дитинстві. Наприклад, дорослішання з надмірно критичними батьками може спричинити закритість у стосунках з іншими у дорослому віці.

          Чи всі відчувають себе самотніми? 

          Насправді, кожен відчуває самотність час від часу. Це почуття, яке рано чи пізно навідується до всіх. Однак ніхто не відчував самотності більше, ніж Давид. У серії щиросердечних звернень до Бога, Давид закричав про свою самотність та відчай. У нього були випадки, коли його переслідував його власний син. Багато псалмів звертаються до його глибокої самотності, і він часто закликає до Бога за милість в ті часи.

          Чи природньо людині бути самотньою?

          Як свідчить історія Адама та Єви, Бог має намір поділитися нашим життям з іншими людьми. Важливість особистих стосунків у Божих очах виявляється в обсязі простору, присвяченого їм у Біблії. Як Старий, так і Новий Завіти багато кажуть про шлюб, батьківство, дружбу та церковне спілкування. Але також з Божого Слова ясно, що на першому місці для людини повинні залишатися стосунки з Богом, що є основою всіх інших відносин.

          Самотність – суцільний негатив?

          Чомусь ми часто забуваємо, що почуття самотності це ще один шанс щирого звернення до Бога. Бог завжди з нами. Він розуміє нашу потребу в дружбі та спілкуванні. Біблії наскрізно нагадує про наші обов’язки один перед одним, тому не дивно, що ми почуваємось самотніми, коли у нас немає зв’язку з іншими людьми.

          Що ж робити у хвилини самотності?

          Напевно, ви чули приблизно такі поради від добре знайомих друзів: “Чому б не приєднатися до клубу?” або “Ти повинен здійснити неймовірну подорож”. Це досить непогані ідеї, але вони водночас не є рішенням проблеми самотності.

          Отже, коли самотність починає поглинати наш позитивний настрій та хороше самопочуття, ми повинні спочатку звернутися до Бога. Він обов’язково почує нас. Він стане нашою підтримкою у ті перехідні часи. Можливо, твоя самотність запланована Ним як можливість перебудувати твій характер, твоє ставлення до певних речей. Коли ти відчуваєш себе абсолютно самотнім, Бог робить тебе сильнішим.

          Однак самотність також варто долати практичними кроками. Як варіант, можна стати волонтером, допомагати іншим безкорисливо і віддано. Тоді відчуття потрібності обов’язково замінить почуття самотності, яке часто ототожнюється з непотрібністю.

          Не менш важливо, не закритись у собі у хвилини самотності. Адже така поведінка ще більше ізолює людину, таким чином вганяючи її у депресію.  Цілком природньо, що сповнена негативу та відчаю людина, не зможе знайти собі нових друзів чи навіть просто знайомих, адже вона на стільки зосереджена на своїх стражданнях, що просто не помічає нікого навколо.

          Як люди, ми просто хочемо почувати себе потрібними  та коханими, і коли ми не відчуваємо цього, ми можемо приймати  неправильні рішення та почуватись нещасними. І все ж, якщо ми звернемося до Бога, щоб відчути цю любов, ми завжди знайдемо її і зрозуміємо, що ми не самотні. А хвилини відчаю та самотності варто розцінювати як  ще один шанс щиро поспілкуватись з Богом.

           

          Підготувала Марія Оринчак 

           

          Читай також

        • Коли стосунки перетворюються на рахунки
        • Запрошуємо вас приєднатися до нашого унікального онлайн-курсу «Як зрости до справжньої любові?»
        • Спільнота «Подружні зустрічі» запрошує на «Вечори для закоханих»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)